Після Божественної Літургії та панахиди за жертвами Майдану, спільнота УКУ ділилася спогадами про свого друга та викладача Богдана Сольчаника.
«Я знаю його з 2004 року, з часів революції, завжди пам’ятатиму усмішку: сором’язливу, харизматичну. Усмішку, за якою прихований великий досвід і знання», – поділився своїми спогадами про Богдана Сольчаника професор Ярослав Грицак. «За коротке, але яскраве життя, він отримав великі наукові здобутки: магістерка з соціології, навчання у Польській академії наук, незакінчена докторська робота, – а йому не повних 29 років. Можемо здогадуватися скільки всього Богдан ще б написав, – зазначив професор. – Богдан міг би стати мостом, який об’єднує українську науку з західною. Сприяв би тому, щоб наша наука позбулася ярма провінціалізму, – того, чого так хочуть московські пропагандисти».
Анастасія Рябчук – друг та однодумець Богдана – прислала свої спогади про нього з далекого Йоганесбургу. Анастасія написала, що наприкінці грудня зустріла Богдана на Майдані, запросила в гості, обговорили політичні події і поділилися новинами особистого життя. Богдан згадував про організацію турпоїздок західною Україною, дисертацію, викладання в УКУ, свою дівчину. Згадували зустрічі у Варшаві, разом критикували «Правий сектор», який декількома днями раніше напав на них на Майдані, як на «комуняк» і «провокаторів», за плакати з соціально-економічними і феміністичними гаслами. Сміялися, як студенти прогнали зі сцени Михальчишина. «Поглянь, які чудові люди стоять на Майдані, яку солідарність вони проявляють — з цими людьми треба бути і за цю країну треба боротись», – оптимістично підсумовував Богдан. «Я завжди дивувалась його оптимізму і вірі, вмінню відфільтрувати зовнішні подразники і несуттєві перешкоди, зосередившись на тому, що Богдан вважав дійсно важливим», – згадує Анастасія.
Проректор Тарас Добко сказав, що наукова спільнота Університету тільки починала знайомитись з цією людиною. Бачили його любов до науки, покладали великі сподівання, але куля снайпера все обірвала. Проректор сказав, що Університет увіковічнить пам’ять про Богдана. Що це буде – поки не вирішили: іменна стипендія, науковий семінар – має вирішити ректорат. Також пообіцяв розглянути можливість, щоб хтось закінчив докторську дисертацію Богдана Сольчаника. А Університет посприяє, щоб її видати.
Ректор о. Богдан Прах у своєму слові сказав, що вбивство Богдана є свідченням, що зло намагається торжествувати, але ми не маємо права озлобитися. Маємо триматися разом , щоб перемогти.
О. Тарас Когут, поділився своїми дитячими спогадами про Богдана. Вони разом виросли у Старому Самборі, малому містечку, де кожен знає про кожного. Розповів про його шкільні роки, про те, які великі сподівання на нього покладали у місті, пишалися ним, містяни раділи, що дали Україні такого мужнього науковця. Отець подякував батькам Богдана за такого чудового друга.
Представник соціологічного осередку Львівського національного університету ім. Івана Франка розповів, що Богдан постійно організовував різні мітинги, демонстрації. Мав мету – створити з українців справжніх громадян з активною громадянською позицією. Був дуже добрим стратегом, з швидким і гнучким способом думання. Вмів швидко переорієнтуватися в залежності від ситуації. В особі Богдана Сольчаника Україна втратила великого громадського та політичного активіста.