«Найголовнішою темою, яку сьогодні жваво обговорюють у країні, є така: чи потрібен діалог із владою і чи не є це зрадою Євромайдану. Спільнота УКУ поділяє думку українських Церков та Ініціативної групи «Першого грудня», які обстоюють потрібність переговорів. Проте діалог слід вести відповідно до певних етичних та процедурних правил, дотримання яких обов’язкове для всіх учасників». Про це йдеться у Зверненні ректорату УКУ щодо перспектив переговорів між владою та Євромайданом.

Звернення
Українського католицького університету
щодо перспективи переговорів між владою та Євромайданом

10 грудня 2013 року

Сьогодні – День прав людини. Ми вітаємо з цим Днем передусім тих, хто стояв цими днями і стоїть тепер на Євромайдані. Своїм мирним спротивом та особистою жертвою вони перетворюють цей день на свято.

Найголовнішою темою, яку сьогодні жваво обговорюють у країні, є така: чи потрібен діалог із владою і чи не є це зрадою Євромайдану.

Спільнота Українського католицького університету поділяє думку українських Церков та Ініціативної групи «Першого грудня», які обстоюють потрібність переговорів. Ми також погоджуємось із Юрієм Луценком, що «коли на кону стоїть таке питання, як крах країни (а для мене здача Кремлю – це крах країни), я вважаю можливим контактувати з владою».

Проте діалог слід вести відповідно до певних етичних та процедурних правил, дотримання яких обов’язкове для всіх учасників. Лише в цьому випадку він досягне поставленої мети.

Передусім влада, простягаючи для діалогу праву руку, повинна відповідати за те, що робить її ліва. Не можна розпочинати щирі перемовини з Євромайданом, даючи паралельний наказ «зачищати» його регіональні бази з наміром ослабити суперника. Низка знакових переслідувань, що їх розпочала влада за прямою вказівкою зверху щодо активістів Євромайданів з-посеред студентів, викладачів та журналістів, свідчить про намагання влади вести подвійну гру.

Твердження трьох українських президентів, що діалог влади з народом слід вести без посередників з-за кордону, звичайно ж, почесне з точки зору національного престижу. Було би прекрасно, якби нинішня політична еліта України та її громадянське суспільство успішно склали іспит щодо спроможності знайти порозуміння задля національних інтересів України.

Проте не забуваймо, що за стіл переговорів сядуть не лише ті, хто погодиться діяти за правилами, а й ті, хто намагатиметься грати самими правилами, якщо це буде політично доцільно. Чи готові українські Президенти взяти перед народом відповідальність, що вони як посередники у переговорному процесі не допустять до цього руйнівного сценарію?

Задля уникнення такого сценарію нам видається важливим залучення до посередництва тих представників європейської спільноти, які можуть гарантувати неухильне дотримання належної процедури та виконання взятих зобов’язань. При цьому ми заперечуємо проти ідеї запросити як посередників російських дипломатів, оскільки саме брутальний тиск з боку російського керівництва стало причиною одіозного зламу процедури підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС.

Ми щоразу будемо переконувати владу й окремих представників опозиції, що в цей історичний момент ідеться не про політичну конкуренцію між партіями і не про електоральну прихильність на майбутніх виборах. Сьогодні питання стоїть про збереження державності України та про утвердження її європейського вибору, так потужно підтвердженого всенародним референдумом, яким стали Євромайдани в Києві й багатьох містах нашої країни.

Ректорат