2 грудня 2013 року

Дорогі співвітчизники!

Кадри побоїща, влаштованого в неділю провокаторами перед Адміністрацією Президента, вражають не менше, ніж кадри побоїща, влаштованого «беркутівцями» на Майдані. Насильство огидне – незалежно від того, хто його чинить.

На світлий день 1 грудня, який увійшов в історію України як день мирного референдуму за незалежність 1991 року, а цьогоріч освятився мирним прямостоянням народу на євромайданах по всій країні, лягла тінь насильницького кулака.

Ми бачили на власні очі, як ретельно влада готувала провокації на Майдані, засилаючи туди «тітушок». Це – пряма антиконституційна діяльність, яка обертається злочином проти народу. Проте мусимо визнати, що були серед мітингувальників і ті, хто щиро вірив: майданну «дискотеку» треба припинити, а справедливість можна відновити лише за принципом «око за око». Для нас важливо усвідомити, що наслідки дій і тих, і тих один і той самий: замах на мирний характер протесту майже мільйона людей по всій Україні і зрада тих чесних мітингувальників, які з довірою прийняли їх у свої ряди.

Нам – спільноті Українського католицького університету, що обстоює християнські цінності, – невимовно сумно, що в серця невеликої групи осіб вселилося прагнення відплатити силовикам за пролиту кров. Проте помста також огидна – незалежно від того, якою мірою вона вмотивована.

Ми матимемо моральне право домагатися відповідальності за насильство з боку влади лише тоді, коли домагатимемось відповідальності і з боку тих провокаторів чи демонстрантів, які свідомо розпалювали криваве протистояння. Вони поставили себе не лише поза законом, а й поза волею суспільства.

Правильно прочитати «знаки часу» – наш громадянський і моральний обовʼязок. Нинішній час потребує не еліти, яка цинічно грабує народ, і не месників, які стинають голови ворогам, а тих, хто готовий служити народові, утверджуючи в ньому мир, злагоду і благоденство.

Ректорат